Коли від літа отримуєш безліч вражень, можна сміливо сказати, що воно не минуло даремно. Недавно закінчилися канікули, та вихованців Переяслав-Хмельницької Станції юних туристів не турбують думки про марно згаяний час, адже вони приносять зі своїх походів ціле море вражень та незабутніх спогадів.

Мальовничих місць так багато

Пора різноманітних оздоровчих подорожей розпочалася у червні, відразу після закінчення навчання у школах. Вихованці протягом навчального року на заняттях гуртків СЮТур оволодівали вміннями та навичками туристського життя, тому прийшов час втілити свої знання, випробувати себе  в реальних умовах. Наймолодші гуртківці побували у дво-, триденних походах, подорожуючи маршрутами Переяславщини, більш досвідчені юні туристи прийняли участь в роботі оздоровчого пересувного наметового табору «Мандрівник» в Українських Карпатах. Такий активний відпочинок не кожному під силу, до нього потрібно наполегливо готуватись та мати неабияку витримку. Спочатку група прибула на потязі до м. Івано-Франківська, потім переїзд до Ворохтянської високогірної (1226) спортивної бази Держкомспорту України «Заросляк», яка розміщена серед екологічно чистої природи Говерлянського заповідника, поблизу найвищої вершини Українських Карпат – г. Говерла (2061). Цього року  Говерла зустріла нас не дуже привітно: із шквальним вітром і дощем, проте це не зіпсувало вражень від краси і величі природи та задоволення від перемоги над собою, оскільки змогли підкорити вершину.

Після Говерли маршрут пролягав уздовж гірського хребта до г.Петрос (2020), потім до с.Кваси. І хоча час від часу йшли дощі, погода була теплою, що дозволяло в повній мірі насолоджуватись неповторною і такою мінливою  вродою гір. Дорогою збирали ягоди та смакували чорницею. Надзвичайно вразив дітей своєю красою Говерлянський водоспад закоханих на р.Прут. У Яремче помилувалися бурхливим водоспадом, у Ворохті побували на гірськолижному трампліні і крісельному витязі, побачили старий арковий міст, збудований ще у 19 столітті, відчули енергетику горян, переодягнувшись в національний одяг гуцулів, покуштували карпатських страв. Маршрут пролягав мальовничими місцями, їх було так багато, що всіх не перелічити. Та й навіщо кожне називати, головне, що всі повернулись задоволені і щасливі.

До нових вершин

Літо закінчилось, позаду залишились десятки кілометрів пройдених шляхів, але враження від походів, спілкування з природою зігріватимуть увесь рік, адже туризм – свято, на яке не потрібний квиток. Достатньо зібрати все необхідне, покласти в рюкзак, вийти раніше з дому – і свято ваше. Ви побачите, як знімає сонце туманне покривало з річки, помилуєтесь вранішньою зорею, помітите, як виблискуватиме роса на травинках. Ночівлі біля вогнища під зоряним небом і туристична пісня під гітару у колі друзів – це ті романтичні атрибути, які заполонили наші душі незбагненним бажанням нових подорожей новими маршрутами.